Збереження пам'яток архітектури в Києві: місія наразі неможлива

В Києві нараховується тисячі пам'яток архітектури, історія яких почалася сотні років тому, але з кожним роком вони перетворюються на руїни. ІАП «Столична нерухомість» вирішив з’ясувати, чому столиця втрачає історичні будівлі і наразі ніхто не виявляє ініціативи щодо їх збереження.

Всім все одно

На думку експертів, проблема збереження пам'яток архітектури не особливо хвилює як чиновників, так і громадськість. «Збереження пам'яток архітектури завжди було на N-му місці, серед проблем, вирішення яких пропонують ті, хто рвуться до влади. Турбота про довкілля зазвичай входить до п'ятірки питань, які обіцяють вирішити політики, але збереження пам'яток архітектури не особливо цікаве електорату, тому ним ніхто не займається. Немає попиту – нема і пропозиції», – говорить Ігор Луценко, керівник громадської організації «Збережемо старий Київ», який став після виборів у травні депутатом Київради.

За словами активіста-депутата, ще однією причиною того, що історичні будівлі «вмирають» є відсутність чесних судів і прокуратури, а також корупція.

«Якби суди судили за законом, а прокуратура дійсно працювала, тоді все було б інакше. Сьогодні ж закони є, але вони не працюють, їх ніхто не дотримується. Поки не було ще жодного випадку, щоби той, хто зруйнував пам'ятник архітектури, поніс покарання. Оскільки нема прецеденту, ніхто не боїться санкцій», – говорить Ігор Луценко.

За його словами ще одна проблема – корупція. Так, в Міністерстві культури України досі займають високі посади чиновники, яким забудовники приносять хабарі за «вирішення питання» про знесення історичних будівель.

«Інвесторам, забудовникам простіше знести пам'ятник архітектури і побудувати на його місці нову будівлю, аніж займатися реконструкцією. Тому вони заносять хабарі чиновникам і безкарно руйнують культурну спадщину Києва», – говорить Луценко.

«Питання реставрації пам'яток архітектури – одне з найбільш інвестиційно-непривабливих і бюрократично затяжних типів будівництва. Зважаючи на наявність у забудовників пустих майданчиків, пам'ятники архітектури, їх реставрація або просто підтримання життєздатності будівлі завжди буде у забудовника на останньому місці», – вважає Анна Іскіердо, директор проектної компанії «АІММ-груп».

Технічні особливості

Щоб будівля не руйнувалося, за нею необхідний постійний догляд, який коштує чималих грошей і ресурсів.

«Пам'ятки архітектури, як і будь-які інші архітектурні об'єкти, потребують дбайливого догляду, час від часу не обійтися без відновлення покрівлі та водостічної системи, санації фундаментів і т.д. Головний противник, з яким бореться архітектор, це вода, яка при неякісному даху проникає в стіни і приміщення будівлі, замерзаючи руйнує конструкції, просочується в підвали, створює в закритих приміщеннях умови для поширення грибків, і навіть за найякіснішої реконструкції вже  наступного року необхідно провести профілактику, а через 10, 15, в кращому випадку, 25 років, потрібно просто починати спочатку. Реконструкція та підтримання в належному стані пам'яток архітектури це не разовий захід, а безперервний процес», – говорить Олександр Попов, директор архітектурної майстерні «Архіматика».

За його словами, постійно доглядати можна тільки за будівлею з «живою» функцією (за тим, що постійно комусь потрібно). «Пам'ятки архітектури можуть і мають бути використані для розміщення музеїв, культових об'єктів, арт-галерей, готелів, магазинів, ресторанів, офісів, апартаментів і багатьох інших об'єктів. Важливим критерієм при виборі функції, має бути можливість при такому функціонуванні заробити гроші, необхідні для підтримки збереження пам'ятника. Без своєї функції реконструйована будівля перетворюється на «опудало» – приклад (і, на жаль, не єдиний у нашому місті) замок Річарда на Андріївському узвозі: його в черговий раз пофарбували перед «Євро-2012», і залишили далі руйнуватися. Без функції будівля приречена!», – наголошує архітектор.

Вирішити проблему можна

Тому, щоб залишити шанси пам'ятникам архітектури на продовження їх «життя» необхідно наповнити їх «культурною і платоспроможною функцією». А для цього, за словами Олександра Попова, необхідні дві умови: наявність закону і громадська думка.

«Закон про охорону пам'яток у нас є, а от громадську думку ще потрібно виховати: суспільство має вселяти почуття сорому тим, хто недобросовісно використовує пам'ятники архітектури (щоб вони «зі шкіри пнулися» задля приведення пам'яток у порядок), і з іншого боку вселяти почуття гордості тим, хто відновлює і зберігає пам'ятники. Ценз платоспроможності серйозно звужує спектр використання пам'яток архітектури, і тут не обійтися без муніципальної підтримки. Ну і, звичайно, найбільше готові платити за збереження пам'ятників архітектури туристи. Місто продає туристам враження, отримуючи кошти на утриманні в належному стані «декорацій». Розміщення в пам'ятках архітектури європейських міст тисяч готелів, кафе, ресторанів, музеїв, художніх салонів, магазинів – ось справжні «робочі конячки», які рік за роком заробляють кошти на збереження цих пам'яток в завидному для нас стані», – вважає Попов.

Його колега архітектор Віктор Зотов відзначає ще один важливий момент, про який в наших реаліях не варто забувати: «Зберегти – не означає відновити. У Києві «відновити» часто на ділі означає втратити пам'ятник. Вважаю, що треба зберігати, а не відновлювати».

А Анна Іскіердо додає, що необхідно створити ініціативну команду, яка б складалася з архітекторів-реставраторів, істориків, науковців і вела моніторинг стану пам'яток архітектури.

Архітектурна пам'ять Києва

За підрахунками Ігоря Луценка, в Києві налічується близько 1 тис. 400 пам'яток архітектури і для їх реконструкції потрібні мільярди гривень.

«Найближчим часом сподіватися на виділення грошей, на збереження історичних будівель не доводиться. Завдання киян хоча б протистояти незаконному руйнуванню таких об'єктів», – вважає новоспечений депутат.

Серед найбільш цінних київських будівель, які були знищені в останні роки, експерти відзначають:

• Сінний ринок, на вул. Воровського 17. Побудовано будинок було в 1949 році, а знесено в 2006-му заради будівництва висотки. Будівництво новобуду наразі так і не почалося.

• Перший київський водопровід на Набережному шосе. Побудований був в XIX столітті, а знесений у 2010-му році.

• Млин Бродського і дизельно-моторна станція на Подолі. Побудовані будівлі були в 1857 році, а в 2010-му на місці дизельно-моторної станції побудували готель Fairmont. Знищені були і низка інших історичних будівель на Подолі.

• Особняк дворянки Олени Згорської на вулиці Мельникова, якому було більше ста років, знесли в 2011 році.